Ігор ДОБРЯНСЬКИЙ: «Сподіваюсь, за рік ФК «Сілець» матиме нагоду спробувати сили в чемпіонаті області»
ФК «Сілець» після тривалої паузи нарешті повернувся в елітний дивізіон футбольної Тисмениччини. Торішні фіналісти Кубка району та бронзові призери Першої ліги свій дебютний сезон, після повернення в еліту, закінчили на 5-му місці. Позаду залишились такі команди як ямницький «Вихор», «Бистриця» зі Старого Лисця, «Угринів», «Старі Кривотули» та липівська «Стримба». Про цей сезон ми поговорили з багаторічним лідером, капітаном і граючим тренером ФК «Сілець» Ігорем Добрянським.
– Ігоре, рік тому ФК «Сілець» був справжньою грозою Першої ліги, команда також грала у фіналі Кубка району, але у Прем’єр-Лізі ви лише 5-ті. Чи задоволений таким результатом?
– Після поразки Братківцям у фіналі Кубка (7:0 – ред.) ми вирішили повністю перебудовувати команду. ФК «Сілець» покинули декілька ключових футболістів, які не надто відповідально ставилися до гри за нас. Відповідно, на Прем’єр-Лігу району були заявлені 10 нових хлопців, які раніше ніколи разом не грали. Я скажу більше: у першому турі хлопці навіть імен один одного не знали. Відповідно, все перше коло, незважаючи на наші тренування посеред тижня, ми витратили на те, аби команда зігралась. У підсумку ми взяли лише 10 очок у 9 турах і закінчили першу половину у нижній частині таблиці.
– Яке завдання ставили перед хлопцями на початку сезону?
– На перше коло завданням було закріпитися в п’ятірці, а вже в другому – боротися за призові місця. Думаю, що ці завдання були нам під силу, але через кадрові проблеми, травми і, моментами, суддівські помилки, закінчили чемпіонат лише п’ятими.
– Що змінилося в міжсезоння? Бо ж у першому колі ви програвали у матчах, де мали б перемагати, а в другому не обіграли лише лідерів.
– Нам дуже допоміг зимовий футзальний турнір. Команда мала додатковий майданчик, аби зігратися, здружитися і стати одним колективом, яким ми зараз і є. До того ж, ці змагання дозволяли тримати себе в тонусі, і тому навесні нам було не так важко повернутися до тренувань на великому полі. Крім того, під час весняної паузи ми провели багато товариських ігор, зокрема – із командами обласного рівня (14.03. – ФК «Сілець» зіграв з командою Другої ліги області ФК «Придністров’я» з рахунком 0:0 – ред.).
– Знаю, що в міжсезоння з ФК «Сілець» пішов основний нападник Міша Карачун (перейшов у тисменицький «Хутровик» – ред.), і його тривалий час не міг ніхто замінити. Це правда?
– Міша пішов на підвищення: з районних змагань – у Другу лігу області. Усі хлопці за нього дуже раділи. Він досі залишається частиною ФК «Сілець» і, за можливості, приїздить на наші матчі. Я б не сказав, що ми тривалий час не могли знайти йому заміну, – усе-таки в нас є Ростик Вовк і Богдан Червоняк, теж дуже сильні атакувальні футболісти. Просто відхід Міші співпав із травмами цих хлопців і це нас серйозно ослабило.
– Розкажи, з кого нині складається сілецька команда: скільки є місцевих хлопців, скільки легіонерів.
– Зараз у команді є тільки 5-6 місцевих хлопців, усі решту, як ти кажеш, – легіонери. Але, скажімо, є Андрій Туркевич, який грає за «Сілець» уже, мабуть, років 20, Назар Борис проводить за нас шостий сезон, сьомий рік у команді Віталік Нагнибіда… І цих хлопців язик не повертається назвати легіонерами. Вони вже всі наші сілецькі. Решту, такі як Червоняк, Рубинець, Гут, Богайчук та інші, які прийшли відносно недавно, теж прекрасно влилися в колектив. Ми зараз всі, як сім’я.
– Чи є охочі серед сілецьких юнаків доєднатися до команди? Пригадую, у мій час черга стояла, аби за село грати.
– Пам’ятаю ті часи – справді було дуже багато охочих. Але відсутність у команд юнацьких складів дуже погано вплинула на районний футбол. Ми втратили ціле покоління хлопців, яким такий вид спорту просто не цікавий. Нині на базі ФК «Сілець» організовуємо тренування для дітей, сподіваємося зацікавити їх грою, бо ми ж усі не молодіємо. На перших тренуваннях було близько 40 дітей різного віку – від зовсім маленьких до старших. Поки що їм цікаві ті вправи, які ми для них підготували, а далі побачимо.
– Чи будуть цього міжсезоння якісь трансфери? Чи підсилюватиметься команда?
– Зараз ведемо перемовини з кількома футболістами, але їхніх прізвищ не називатиму. Однозначно підсилення складу буде, і ми найближчим часом про це повідомимо на нашій офіційній сторінці у Facebook.
– Яка сума потрібна, аби команда стабільно провела два кола чемпіонату району?
– Мінімум – 100 тисяч гривень на сезон. Це лише на підтримку хорошого стану поля, організацію домашніх матчів і виїздів та на зарплати суддям. Якщо ми говоримо про премії для футболістів, нове екіпірування, м’ячі, обладнання для тренувального процесу, то це ще десь 50-60 тисяч зверху.
– Скільки футболістів команди нині отримують зарплату?
– Через невеликий бюджет ФК «Сілець» не може дозволити собі дорогих футболістів, бо тоді нам на сезон потрібно було б не 150, а 200 тисяч. Тому ми платимо не зарплати, а радше преміальні. Зараз у нас є 6-7 футболістів, які отримують гроші за гру. Комусь ми просто оплачуємо дорогу, комусь окрім дороги ще даємо додаткові кошти. Йдеться про символічні суми. Всі сілецькі хлопці, скажімо, грають безкоштовно.
– Ти кажеш про 100-150 тисяч гривень на сезон. Звідки берете такі суми? Для села це немалі кошти.
– Село Сілець є частиною Ямницької ОТГ, яка постійно підтримує розвиток спорту в громаді і нашу команду. Принагідно хочу подякувати Роману Крутому (голова Ямницької ОТГ – ред.), нашим сілецьким депутатам Михайлу Юркевичу, Любові Гнатковській, Юрію Проценку, старості села Інні Дейдей, – усі ці люди роблять надзвичайно багато, аби футбол у Сільці жив. Допомагають також наші вболівальники. Наприклад, цього року ми закупили на всю команду однакові спортивні костюми. Це нам обійшлося у 30 тисяч гривень. Частину профінансували Назар Обшира і його бізнес-партнер (фірма GREE – ред.). Роман Сеньків, наш чинний гравець, і його швагро придбали нові м’ячі. Михайло Козій, ще один діючий футболіст, постійно забезпечує нас водою. Тому джерела фінансування різні: ОТГ, гравці, наші вболівальники, ну і певна частина лягає на мої плечі.
– Ти в останніх матчах сезону не виходив на поле. Чи не означає це, що ти завершив кар’єру і офіційно перейшов на тренерську роботу?
– Ні, кар’єру я ще не завершив (сміється – ред), і надалі буду граючим тренером. У нас наприкінці чемпіонату були дуже серйозні матчі. Я був не в формі і не хотів підставляти хлопців, тому й не виходив на поле. Сподіваюсь до початку сезону повернути свої найкращі кондиції.
– Ти – граючий тренер. Хто ще працює в структурі команди?
– Мій помічник Олег Гуданич, який теж ще не завершив кар’єру і періодично виходить на поле. Ми разом організовуємо тренувальний процес, визначаємо, за якою схемою гратиме команда і хто вийде в старті. Микола Ковальчук – начальник команди, йому допомагає Ігор Олійник. Вони відповідають за стадіон, за форму та за інші речі, які потрібні для гри. Михайло Юркевич – лікар. Наші матчі фотографує Оксана Савчук. Планували ще відеозйомку організувати, але це вже, мабуть, із наступного сезону. У нас є група у Facebook «Футбольний клуб Сілець», де дуже професійно висвітлюються всі події, пов’язані з командою. Але це ти і сам знаєш (сміється – ред.). Я взагалі вважаю, що висвітлення життя команди у нас найкраще в районі, а може – і краще, ніж в деяких колективах області.
Сілецькі вболівальники – просто космос. Цього сезону в нас не було жодної виїзної гри без підтримки наших фанів. На домашніх матчах – також аншлаги за будь-якої погоди. Ми граємо, в першу чергу, для них, бо ці люди і є ФК «Сілець».
– Де наступного сезону гратиме ФК «Сілець»? Адже під час реформи децентралізації Тисменицький район розформували.
– Новий сезон ми розпочнемо там, де і завершили, – у Прем’єр-Лізі Тисменицького району. Думаю суперники плюс-мінус будуть ті ж. Через рік мають створити Екстра-лігу області, куди потраплятимуть 2-3 найкращі команди з кожного району Франківщини. Ці команди розігруватимуть між собою так званий «малий кубок» області. Сподіваюся, що ФК «Сілець» матиме нагоду спробувати сили в цьому турнірі.
Розмовляв: Святослав Драбчук
Фото: Оксана Савчук
