НОВАК: “Зі шкільної парти пішов у професіональний футбол”

Два роки тому склад МФК “Прикарпаття” поповнив голкіпер Андрій Новак. В Івано-Франківську футболіст виступає під 54-м ігровим номером. Воротар має досвід виступів за прикарпатські команди у Другій та Першій лізі, 65 матчів він провів в УПЛ. У сезоні 2006/07 він був визнаний відкриттям серед гравців Першої ліги за версією газети “Команда”.

Народився 6 грудня 1988 року в Щецині (Польща). Зріст – 192 см, вага – 84 кг. Вихованець прикарпатського футболу. Починав грати в ДЮСШ №3 (Івано-Франківськ). Виступав у молодіжній збірній команді України U-21.

З-за парти – у Другу лігу

– Я починав у команді «Чорногора», яка тоді виступала в Другій лізі України і була створена на базі Прикарпатського університету. Та команда існувала завдяки ентузіазму президента, він завжди йшов на поступки та допомагав з університетськими справами. Та й мене в «Чорногору» взяли по суті дитиною, реально – зі шкільної парти пішов у професіональний футбол. У 11 класі я вже підписав повноцінний контракт.

Як змінилася молодь

– Спочатку було ніяково грати проти ровесників своєї мами. Але тоді були такі часи, толкова молодь завжди мала шанс себе проявити на рівні Другої ліги. Про що говорити, якщо лише Франківська область була представлена п’ятьма (!) професіональними командами. Та й молодь була іншою, хто б що не говорив, але у нас був дворовий футбол. Було таке, що виходиш зранку грати в футбол, в обід йдеш на тренування і знову в двір. Доходило до того, що батьки просто примусово забирали з вулиці.

Перші «зелені» гроші в «Спартаку»

– Якщо відверто, то всі зірки склалися так, щоб я опинився в «Спартаку». Мені дуже допоміг ліміт на молодь, який тоді був в Першій та Другій лігах. Тобто в команді обов’язково мав бути 18-річний. До того ж на старті чемпіонату зламався основний воротар і в головного тренера вже й вибору не залишалося щодо воротарської позиції.

Тоді мені все одно було приємно, що «Спартак» запросив до себе та дав можливість грати. Але чіткого розуміння та сприйняття ситуації не було, адже в тому віці ще не думаєш про щось глобальне. Безумовно, ми розуміли, що фінансовий хід справ змусив «Спартак» запрошувати молодь, бо ще минулого сезону команда боролася за вихід до Вищої ліги. Щоправда, навіть кризові зарплатні «Спартака» для нас були космосом. Щоб ви розуміли, йшлося про 300-400 доларів на місяць.

Наполегливість Стронцицького

– Так вийшло, що Богдан Едуардович Стронцицкий закінчував кар’єру в Івано-Франківську і очевидно в нього залишилися гарні зв’язки в місті. Мабуть, йому хтось порадив на мене подивитися і після декількох переглянутих матчів він посприяв запрошенню від «Карпат». Не кривитиму душею, після «Спартака» запрошував навіть дубль «Шахтаря», але Стронцицкий приїхав особисто до мене додому, поговорив з батьками і після цього вибір навіть не стояв.

Гостинність Львова

– Я відразу зрозумів куди потрапив, коли зайшов до автобусу (сміється). На той час там справжні вовки сиділи: Батіста, Тлумак, Мартищук – трішечки мене струснуло після їх поглядів. Але я не жалкую про перехід в «Карпати», адже саме у Львові я надолужив те, чого не мав з дитинства. Тобто у Львові мені дали справжню воротарську школу, якої у Франківську я звісно ж ніколи не мав, якісь елементарні та базові речі я вперше чув тільки в «Карпатах». До того цей час став справжньою школою життя.

Про образи на «Карпати»

– У мене немає жодних образ на «Карпати», знаю, що Олег Кононов на мене розраховував та бачив в своїй команді. Так вийшло, що не вдалося там реалізуватися, але в цьому вини клубу немає. Я прекрасно розумію, що в «Карпатах» ніхто не міг давати тобто декілька шансів, треба було користуватися можливістю з першої спроби. Я зіграв одну гру за «Карпати», в якій пропустив чотири м’ячі, хоч і не можу сказати, що в голах був винен я, але в таких ситуаціях завжди будуть питання до голкіпера.

Враження про Кононова

– Чесно кажучи, якби мені зараз вдалося попрацювати з цим тренером, то враження б напевно були зовсім іншими. А тоді мені було 20 (сміється). Він змінив тренувальний процес цілком і повністю! Між футболістами ходили чутки, що у Кононова в Україні в усьому був європейський підхід, тобто методика повністю відрізнялася від тієї, що пропонували українські спеціалісти. Спочатку команда його не розуміла, але він продовжував гнути свою лінію і досяг результату.

Уже за півтора року Кононов вивів «Карпати» до Ліги Європи, при тому, що клуб ніким не підсилювався. Грубо кажучи, він дав результат тими футболістами, яких прийняв разом з клубом. Кононов підняв команду на якісно новий рівень. Я вважаю, що Георгійович (прим. Кононов) повністю заслужив очолити таку команду як «Спартак». До речі він марив москвичами завжди, наскільки я знаю, то в Кононова не вийшло в «Спартакові» в якості футболіста, тому він і хотів повернутися туди вже тренером.

Молдовський вояж

– До «Карпат» надійшла пропозиція про оренду від ФК «Тирасполя», на той час команди-сателіта «Шерифа». Я вже зараз розумію, що тоді виглядав дуже слабко і мене взяли, мабуть, за сприяння Олега Кононова, який до «Карпат» працював саме в «Шерифі». Я не маю жодних претензій чи образ на «Тирасполь», знаю, що тоді був слабшим просто на голову від своїх конкурентів.

Яма в «Енергетику»

– Період в «Енергетику» залишив лише неприємні спогади. Так, я отримав на старті сезону неприємну травму, з якою потім мучився пів року. Потім ще й постійні катавасії в клубі не давали спокою. В «Енергетику» тренери змінювалися одним за одним, потім пішли скорочення зарплат, а після того й зовсім перестали платити. Якщо чесно, то після «Енергетика» подумував навіть про завершення кар’єри, аж наскільки там не подобалося.

Крутий період в «Ниві»

– У «Ниві» сталося справжнє перезавантаження моєї кар’єри. До Тернополя покликав Ігор Яворський з яким я досі перебуваю в гарних відносинах. Дякую йому, що повірив в мене, бо тоді я міг піднятися лише за рахунок підтримки та реальної довіри. Період в «Ниві» був крутим для мене у всіх відношеннях. В Тернополі я отримав таку довгоочікувану ігрову практику, яка й дала мені суттєвий поштовх та прогрес.

Доленосний трансфер

– Однозначно, мені допоміг Бог в переході до «Олександрії». Я відразу зрозумів, що «Олександрія» – клуб з задачами, до того ж я перейшов відразу після об’єднання з «Украгрокомом» – було очевидним те, що президент ставив на вихід до УПЛ. Я вважаю, що в «Олександрії» мені вдалося провести свої найкращі футбольні роки. В цій команді було все: гравці, фінансові умови, побутові умови, інфраструктура.

Гра з «Шахтарем»

– Ми грали перший матч проти «Шахтаря», що робило емоції від повернення в сто разів більшими ніж зазвичай. Не було страшно, але було цікаво, знаєте, наче до школи вперше йдеш і не знаєш, чого там чекати. От приблизно те саме я переживав перед першим матчем за «Олександрію» в УПЛ. Хоч ми й поступитися 0:2, але це не зіпсувало позитивних вражень від гри.

Шанс від Шарана

– Я вдячний Шаранові за той шанс, який він мені дав. Я знаю і пам’ятаю, що він мене прощав, не буду говорити за що, але різне було. Я вдячний йому як тренерові та людині, бо насправді я дуже багато чому навчився в нього. Та й його минулорічна «бронза» багато про що свідчить – дуже хороший тренер.

Пропозиція з Кіпру

– Я був наївним, коли йшов з «Олександрії», бо очікував більшої кількості пропозиції, ніж отримав насправді. Я не гнався за грошима, але хотілося все ж пограти та пожити десь в Європі (Чехія чи Польща). Насправді виявилося, що на руках я мав аж одну пропозицію – з Кіпру. До того ж підкупило й те, що кіпріоти вислали вже готовий контракт мені до України.

Дивак-президент на Кіпрі

– Я знав, що президент «Ермісу» дивний, але щоб настільки… Щоб ви розуміли, в клубі змінюється 50 футболістів за сезон. Мене він вигнав з команди вже після другого туру чемпіонату, але переді мною і після першого декілька хлопців по домівкам роз’їхались (сміється).

Хоча я був справді здивованим, адже зіграв перед сезоном у всіх спарингах без замін і на мене начебто розраховували в команді. Вже потім я дізнався, що ці дії були запланованими, але для мене досі є загадкою чому так сталося. До речі вони й контракт розірвали зі мною саме в той момент, коли трансферне вікно закривалося. Мені Нікос Панайоту (прим. – Головний тренер «Ермісу»), з яким досі гарно спілкуємося, пояснив, що він не мав жодного відношення до цієї ситуації.

Час у «Чорноморці»

– Хоч я в Одесі провів відносно небагато часу, але цей період кар’єри також мені запам’ятався перш за все класним містом з хорошою командою та гарними вболівальниками. Єдиний негатив пов’язаний з Одесою лише в тому, що ми вилетіли з УПЛ.

Досі не вкладається в голові як таке могло статися, при тому, що склад тоді був реально боєздатним. Також я вдячний «Чорноморцеві» за те, що швидко мене відновили після травми, за рахунок саме апаратури, яка була на базі клубу.

Євген БІЛЕНЬКИЙ, спеціально для ПФЛ