ПТАШНИК: «У нас достатньо чемпіонських амбіцій»
Впевнений турнірний поступ «Прикарпаття-Тепловика» у обласних перегонах, схоже, вже нікого не дивує. Особливо після медального підсумку минулого сезону, причому для обидвох команд – «золота» для юнацького складу та «бронзи» – для дорослого.
Не менш потужно розпочали «тепловики» і новий чемпіонат. Навіть незважаючи на мінімальні очкові втрати вони наразі залишаються потенційними лідерами. А ось коли до цих змагань дещо пізніше додалися ще одні – першоліговий чемпіонат дитячо-юнацької ліги України серед 19-річних футболістів, в якому прикарпатці також розпочали із перемог у стартових турах, ми вирішили із перших вуст дізнатися про стан справ у колективі, поспілкуватися про перипетії боротьби, турнірні орієнтири, і зустрілися із наставником команд «Прикарпаття-Тепловик» та «Прикарпаття U-19» Сергієм Пташником.
Знаний фахівець, а окрім того – добрий співрозмовник, який не тільки завжди відгукується на подібні прохання, та і ще ставиться до них із розумінням. Вже звично був приязним і достоту відвертим. Об’єктивна, зважена оцінка тренером можливостей і перспектив своїх підопічних, а разом з тим – шансів конкурентів акумулювалася у сказаній ним фразі, котру й було вирішено винести у заголовок. І те, із якою впевненістю і оптимізмом це прозвучало, мимоволі заставило повірити у реальність здійснення. «Та чи не занадто вже самовпевнено»? – скажуть одні. «Зрештою, а чому б і на» – спробують парирувати інші. Знаючи максималізм і честолюбність Сергія Володимировича припускаємо, що ця теза радше за все має слугувати посилом для футболістів і стати для них викликом. Коли так, то тим цікавіше буде спостерігати за її втіленням у ході змагань. А розпочали ми наш діалог із баталій 19-річних, бо відбувався він одразу після поєдинку першості ДЮФЛ України між івано-франківцями та суперниками – ровесниками із Чернівців.
– Сергію Володимировичу, очолювана Вами команда «Прикарпаття U-19», очевидно, не зазнала суттєвих кадрових змін у порівнянні із минулим сезоном?
– Це дійсно так. Основа, котра сформувалася у попередніх баталіях, вона збереглася. Із виконавців 2000 року народження залишили три футболісти. Додався до наших лав по суті тільки Владислав Семотюк із першої команди. А ще й Андрій Хома, котрий і так у нас («Прикарпатті-Тепловику») грав.
– У чому полягає основна складність, коли Вам доводиться працювати паралельно у двох командах, виступаючи у різних турнірах?
– Це наче і один колектив, бо виконавці практично ті ж самі. В цьому ніби і є ота простота. Складність же полягає не стільки у щільності календаря, коли хлопцям доводиться грати ігри всеукраїнської першолігової першості посеред тижня, а обласної першості – у неділю, як, власне, у нестабільності самих виконавців. І у цьому не стільки їхня провина. Це вікові особливості кожного організму, котрий звикає до певної новизни: режиму роботи, спортивних навантажень, інших особливостей із цим пов’язаних. Саме тому молоді футболісти можуть проявити себе в одній, двох іграх, а у наступних діяти не так яскраво і ефективно, або ж бути взагалі непомітними. Додамо до цього і той фактор, що нині вони усі є студентами, а навчання для них – також неабияке навантаження. А розумове навантаження почасти може бути більшим за фізичне.
Тому ми, тренери, мусимо зважати на усі ці аспекти, враховувати їх у роботі, намагатися підготувати гравця до кожної наступної гри, зважаючи на його стан і можливості у даний період, у конкретний проміжок часу. Тому маємо десь не звертати увагу на їхню нестабільність, ігрові спади. Тож потрібно вибудувати гідно налагоджений процес роботи колективів U-18, U-19 та дорослої команди обласних змагань. І лише тоді, коли вони працюватимуть в єдиному режимі, тоді можна буде налагодити належний, якісний тренувальний процес і сподіватися на досягнення певного результату. Лише у такому випадку хлопці зможуть вирости у гравців належного рівня.
– Як це вдається Вам сьогодні?
– На даний час ми налагодили такий процес – узгодили режим ігор, занять, тренувань та відновлень і це у скорому часі повинно позначитися на результатах. Зважте, не стільки турнірних здобутків, а саме ігрового прогресу, фахового зростання самих молодих футболістів. Мова за якісь конкретні турнірні позиції і здобутки при цьому в чомусь відходить на другий план. Керівництво клубу, очільники і всі причетні до ДМП «Теплокомуненерго» прагнуть, щоб цю молоду команду найперше «прийняли» вболівальники на «Гірці», щоб ходили на її матчі. А це можливо зробити демонструючи якісний, видовищний футбол. А коли так буде, то і результати не забаряться. І це будуть саме ті позитивні емоції від футболу, котрі конче потрібні нам усім: гравцям, глядачам, тренерам і керівникам.
– Як би ми з Вами не хотіли, але від результатів, турнірних завдань не можемо нікуди подітися. Тож якими ці завдання є для «Прикарпаття U-19»?
– Намагатимемося потрапити до когорти колективів, які змагатимуться наступного року у плей-офф та у фіналі першості ДЮФЛУ. Минулого сезону ми виступили не настільки вдало у турнірі, як сподівалися (посіли 4-те місце у групі – прим. авт.), але тоді гравці 2001 року народження були одночасно задіяні у обласних баталіях за дорослих і це давало свої навантаження. Зараз вони подорослішали, втягнулися у роботу, адаптувалися повністю і звикли. До того ж, два навчально-тренувальні збори, проведені взимку та літом, на яких ми досить плідно попрацювали, стали для хлопців дуже корисними. Надважливим чинником у прогресі своїх підопічних вважаю увагу до них із основної команди, особливо головного тренера Володимира Ковалюка. Він цікавиться хлопцями, їхніми ігровими успіхами, завжди присутній на наших матчах, залучає окремих із них до тренувань із першою командою. Це для нашої молоді є неабияким стимулом. У нашій спільній роботі я завжди знаходжу у Володимира Васильовича підтримку і взаєморозуміння.
– Як можете охарактеризувати суперників Вашої команди у змаганнях ДЮФЛ України U-19?
– Повірте, поєдинки із кожним із них у цьому турнірі є для нас однаково важливими. Опоненти направду є сильними і у протистояннях будуть непоступливими. Але мусимо з ними грати і досягати позитивного результату що матчу. Тут водночас маємо призвичаюватися не лише до супротивників, але також і до умов. Передусім маю на увазі поля, на яких граємо чи гратимемо. Наступну нашу гру проводитимемо на виїзді проти львівського «Динамо». Ймовірніше за все, прийматимуть нас на полі, що має синтетичне покриття. А цей фактор, зрозумійте, матиме для нас істотний вплив, у цьому велика різниця. Доведеться переносити тренування на поле зі штучним покриттям, хоч щоб якось більш-менш адаптувати футболістів. Але повинні зважати і на те, що штучне покриття газонів також є доволі різним.
До речі, стартовий поєдинок першості ми проводили вдома. На «Хет-трик Арені» нас приймала «Ніка», котра була номінальним господарем у цій грі. Так ось, подібний перехід із синтетики на траву чи навпаки, він істотно впливає на гравців, а на таких молодих, про яких ми ведемо мову, і поготів. У тій чи іншій мірі вже зараз чи через кілька турів це може позначатися і на їхніх діях, а значить – на грі в цілому і результатах. Якраз оцей вплив і пов’язані із ним перепади, хотілося б у першу чергу хоча б мінімізувати.
– Кілька слів про перші поєдинки «Прикарпаття U-19» у цьому турнірі.
– Протистояння із «Нікою» видалося загалом складним. Це – місцеве дербі, тому зрозуміло, кожен із опонентів прагнув довести свою вищість і перемогти. Окрім того протистояння, яке гралося на старті, багато у чому було визначальним, оскільки його підсумок може у подальшому вплинути на підсумкове розташування усіх учасників загалом і обидвох прикарпатських колективів зокрема. Задоволений тим, що мої хлопці проявили характер і перемогли (2:1), хоча успіх прийшов до них у нелегкій боротьбі. І не в останню чергу через газон зі штучним покриттям. Вважаю «ніківці» більш звичні до нього, бо значно більше поєдинків на ньому проводять.
Дуже переживав за підсумок матчу із однолітками «Буковини». Гра зайвий раз підтвердила, що чернівчани завжди сильний опонент незалежно від рівня змагань чи турнірної ситуації. Не виняток і нинішня молодь – дисциплінована, грамотна, технічно і тактично навчена, одним словом, у футбол грати вміють. Нам просто-таки необхідно було їх перемогти, оскільки минулого сезону ми поступилися буковинцям двічі, хоча вважаю, тільки за результатом, але аж ніяк не по грі. Повинні були брати три очки хоча б для власної подальшої впевненості. Мої підопічні розпочали якось метушливо, мабуть швидше хотіли створити запас міцності, досягти переваги. А довгий час нічого не виходило. Звідси і сумбур у грі, особливо у першому таймі. До того ж через травми ми втратили двох гравців і не змогли задіяти їх у цій зустрічі. На матч із ушкодженням вийшов Феліпович. Допоміг наскільки зміг, але до кінця не дограв. А ще – у Грушецького травма спини. Коли «випадають» з основного складу 2-3 гравці – це завжди непросто. І нашій молодій команді також. Але тішить, що вдалося перемогти (4:1). Визначальними, вважаю, стали два голи Владислава Семотюка.
– Впало в око, що у грі проти «Буковини» Ваші підопічні якось важкувато розпочинали кожен із таймів. У чому причина?
– А далі – буде ще важче. Ігор, для моїх хлопців побільшає через завантаженість наших футболістів у різних змаганнях, турнірах, які, як правило, є у програмах навчальних закладів. Тому, як тренер, я обов’язково змушений зважати на це. Тому хочеться, щоб керівники місцевих вишів, коледжів з розумінням ставилися і до змагань інших рангів також. І намагалися іти на поступки своїм гравцям-студентам, котрі задіяні у футбольних обласних змаганнях та всеукраїнських турнірах. І мова тут не лише за 18-19-річних гравців «Тепловика» чи «Прикарпаття» а й інших команд, приміром тієї ж «Ніки». Була б така можливість, то я б дуже їх про це просив…
– Сергію Володимировичу, коли можна, скажіть кілька слів про стан справ у «Прикарпатті-Тепловику», який Ви також очолюєте. Які зміни сталися у колективі в міжсезоння, на які турнірні орієнтири у обласному чемпіонаті націлена команда?
– Делегувавши до основної команди «Прикарпаття» Олександра Солдатенка та Андрія Хому «тепловики» натомість також поповнилися двома гравцями – Євгеном Солдатенком (молодшим братом Олександра) та Олегом Веприком.
– Відтепер Олег Олексійович Веприк є наставником юнацької обласної команди «Прикарпаття-Тепловик U-18», але разом із тим Ви задіюєте його у матчах дорослого складу. Так буде постійно і чи немає шкоди у такому поєднанні?
– Вважаю, що такий крок – це тільки на користь нашій спільній справі. Коли говорити відверто, на сьогоднішній день у командах першої обласної ліги не так вже і багато (а то і зовсім немає) гравців рівня Веприка. Його гравецький досвід і майстерність нам дуже допомагають, як показали перші поєдинки. До того ж, для нашої молодої команди, для кожного її футболіста Олег і приклад і стимул водночас, причому завжди поруч: чи то у грі, чи то на тренуванні. А наскільки чисто і як постійно я його залучатиму, то тут все залежатиме від самого Олега, його можливостей і самопочуття, чи інших якихось факторів. Перші поєдинки нашої юнацької команди, які він віднедавна тренує, засвідчують, що наразі Олег успішно справляється на кількох фронтах та встигає це робити.
– Між тим, повернімося до турнірних завдань «Тепловика».
– Щонайменше – повторити досягнуте у минулому сезоні (юнаки у своєму турнірі здобули золоті нагороди, а дорослий склад посів друге місце – прим.авт.). А коли вдасться, то, звісно, і покращити його. Моїм підопічним, хоча вони і молоді, не бракує чемпіонських амбіцій. Їх достатньо, повірте! Інша справа – чи вдасться нам це зробити? Завдання-мінімум – потрапити до числа призерів. Гадаю зробити це буде складніше, аніж минулого сезону. Найперше тому, що до числа учасників додалися два сильних колективи – команди «Карпати-Енергетик» та «Покуття».
Свій статус фаворитів у чемпіонській гонитві, вважаю, їм непросто буде доводити якраз через своєрідну роздвоєність – участь у двох турнірах одночасно: чемпіонатах області та аматорському. Зрештою, схожа ситуація і у «Прикарпаття-Тепловика». Тому разом із цими командами рівні шанси заявити про себе і поборотися за перемогу мають інші учасники – ФК «Вихор», ФК «Турка», брошнівці чи надвірнянці. Ну і природно, долинський «Нафтовик». Ми почали новий чемпіонат наче і непогано. У рідних стінах перемогли «Вихор» (5:1), «Пробій» (3:1), «Бескид» (2:0), та зіграли внічию із «Нікою» (1:1) та галицько-бурштинською командою на стадіоні у Бурштині, (1:1), пропустивши гол наприкінці зустрічі, уже в доданий арбітром час.
Але то були успіхи, котрих ми досягли допоки ще не розпочалася всеукраїнська першість ДЮФЛ України серед 19-річних. Тепер, вочевидь, грати на «два фронти» молодим футболістам буде складніше. Ми це вже починаємо відчувати. Наш поєдинок із «Покуттям» перенесено аж на самий кінець першого кола – 27 жовтня. Усе через завантаженість змагального графіка – ні наша команда, ні коломийська відтепер не зможуть зіграти ані у вихідні, ані посеред тижня. А надалі, мабуть, буде ще складніше. Але, сподіваюся, впораємося і як і минулого сезону із ситуації вийдемо з честю.
Ігор Костюк, газета МАТЧ
