ОЛЬШАНЕЦЬКИЙ: “Ніхто не розумів звідки буде фінансування ФК “Прикарпаття””

Видання “Версії” поспілкувалося з президентом ФК “Прикарпаття” Василем Миколайовичем Ольшанецьким. Очільник флагмана прикарпатського футболу розповів про зарплату гравців, ремонт стадіону, плани на майбутнє та чому “Прикарпаття” не виживе без багатих людей.

– Василю Миколайовичу, як відбулося відродження футбольного клубу?
– Своє існування ФК «Прикарпаття» закінчив у 2012 році. І фактично 4 роки у Івано-Франківську був відсутній професійний футбол. Одного разу мені подзвонив заступник міського голови Олександр Левицький і запросив до себе на розмову. Під час розмови я дізнався, що є вольове рішення міського голови відновлювати професійний футбол у Івано-Франківську. Мене спитали чи я готовий стояти у витоків створення цього ФК. Пропозиції бути президентом клубу не було, мова йшла про співпрацю щоб відтворити команду. Коли вже дійшли до юридичних аспектів цієї справи, то зрозуміло, що треба було комусь усе очолити. На той час не було нічого: ні футбольного клубу, ні тренера. Ми розуміли, що нема можливості створивши команду з нуля відразу піти в професійну лігу. На той момент була команда «Тепловик Івано-Франківськ», яка приймала участь в чемпіонаті аматорського футболу України. Нам був від них потрібен тільки статут, щоб ми могли заявити команду в другу лігу. Прийняли відповідне рішення і наступного дня я зібрав людей, які допомогли створити цю команду. Це спортивний директор Микола Татарів, який досі працює у нас, та запропонував посаду головного тренера Володимиру Ковалюку. Ми троє підбирали гравців та займалися усіма юридичними питаннями

– Звідки ви брали гравців?
– Усі члени ФК «Прикарпаття» – місцеві хлопці, адже у нас така політика, що грають тільки місцеві вихованці. Це було обговорено ще на початку створення клубу. Колись сюди привозили навіть по 40 чужих осіб, яких цікавила тільки заробітна плата і преміальні,а честь міста для них ніякої ролі не відгравала. Ми розуміли, що свої хлопці може й не мають стільки майстерності чи впевненості, але вони матимуть наш прикарпатський дух і бажання грати та доказувати що є не гірші за тих,які приїжджали і грали тут. З усіх футбольних команд які були в області ми запрошували тільки найкращих гравців. Не всі повірили нам і не всі відгукнулися.

– На скільки я розумію, спочатку не було великих зарплат?
– Зарплати були дуже низькі. Тому хлопці не хотіли іти до нас в команду. Також не було впевненості, що цей проєкт протримається довго. Ніхто не розумів звідки буде фінансування і навіть були чутки, що цей проєкт існуватиме два місяці і потім помре. Але як бачите уже четвертий рік клуб та команда існують. Я вважаю, що команда прогресує, все таки за два роки пройшовши другу лігу вдалося вийти в першу.

– Розкажіть будь ласка, звідки надходили кошти? Все ж таки це не малі гроші.
– На той час коли створювалася команда був складений бюджет на суму 4-4,5 млн. грн. Левова частина коштів надходила з міського бюджету, обласна рада виділила кошти, також нам допомогло приватне підприємство «Віза-Вторма».

– Спершу зарплата футболіста була 4-5 тисяч гривень. Яка зараз?
– П’ять тисяч гривень в місяць – це була найвища зарплата футболіста. Зараз чесно кажучи, я не маю права розповідати такі речі,адже це є комерційна таємниця.

– Ну хоча б скажіть приблизно.
– В межах 20 тисяч гривень.

– Ну і плюс гравці отримують преміальні?
– Преміальні отримують за кожну гру, яку виграли на виїзді та вдома.

– Бомбардири теж?
– Ні. Такого немає. Не вірте нікому, хто говорить що хтось комусь платить за голи. На полі є команда, і нема різниці нападник, захисник чи воротар. Усі вони отримують однакові премії за перемоги і на виїзді за нічию.

– Якщо я правильно розумію, то основна частка фінансування клубу йде з міської ради та трохи допомагає обласна рада?
– Так. Окрім того є приватні структури, які частково вносять свої внески в розвиток клубу.

– Правда, що комунальні установи та деякі будівельні компанії допомагають?
– Допомагають усі. Адже ми фінансуємося з місцевого бюджету і сплачуючи податки допомагають всі. Нехай це не великі кошти, але вони все одно потрібні.

– На днях ви підписали контракт із титульним спонсором. Мене зацікавив той факт, що міський голова, будучи присутній на підписанні контракту сказав, що у клубу є серйозні питання по фінансах. Як ви це прокоментуєте?
– Ми розуміємо, що бюджетні кошти можна використовувати за цільовим призначенням. Всі закупівлі де сума вище 50 тисяч гривень йдуть через ProZorro це бюджетні кошти.

– А ви не пробували просити міську раду, щоб через ProZorro проводити закупівлі де сума близько 200 тисяч гривень?
– Ні. Це принципова позиція, щоб ніхто не говорив, що кошти йдуть не туди куди потрібно.

– А якщо ви купляєте футболістів, то не робите через ProZorro.
– Я вам скажу одне, поки що ми ще нікого не купили. Гравці, яких ми беремо або вільними агентами, або звичайні молоді хлопці. Колись був орендований воротар, зараз ми уклали угоду з київським «Динамо» взявши в оренду одного гравця. Це наш вихованець, який грав за Львів, а потім перейшов «Динамо».

– Розкажіть детальніше хто займається трансферами в клубі?
– Звичайно, у нас як і в будь-якому іншому клубі є тренер-селекціонер який відповідає за цю роботу. Ми спілкуємося з усіма, не тільки з тими командами з якими граємо, а й з тими де грають наші вихованці. Коли потрібно тренер-селекціонер їде і дивиться гравців. Потім доповідає нам в якому стані футболіст і чи він нам підходить. Бо не кожен футболіст підходить під кожну команду.

– Я так розумію, що з кожним роком ця робота стає важливішою, адже клуб розвивається і бажає потрапити в Прем’єр-лігу.
– Звичайно, штат клубу буде розширюватися, адже це необхідно. Це не наші забаганки, адже колись ми могли обходитися без певних структур. Але коли буде клуб і команда готова до Прем’єр-ліги, тоді мусимо розширювати штат.

– Чи є у вас база де відбуваються виїзні тренування?
– На жаль немає нічого. Тренуємося на запасних полях або хет-трику. Найчастіше тренуємося на нашому стадіоні. Мало полів з хорошим покриттям. Наприклад, хет-трик має покриття зовсім інше, там по-іншому працюють м’язи і гравці отримують багато травм. От чому мер сказав, що є проблеми з фінансуванням. Через те, що на всі обстеження , операції та реабілітації для футболістів ми не можемо використовувати бюджетні кошти. Для цього нам потрібні вільні фінанси, якими ми зможемо користуватися. Ви розумієте, що зараз провести операцію футболістові дуже дорого, я вже не говорю про реабілітацію. Одному нашому гравцеві зробили операцію на хрестоподібних зв’язках коліна, вартість її була 35 тисяч гривень і десь близько 25 тис.грн. вартувала реабілітація.

– Клуб допоміг йому?
– Звичайно. Клуб не просто допоміг, клуб все оплатив. У контракті, який підписують гравці вказано, що в разі отримання травми клуб бере на себе відповідальність. Нам дуже не вистачає коштів. Якщо ми їздимо грати на виїзді, то більшість ресторанів та готелів хочуть працювати з бюджетними коштами. Клуб немає нічого: ні автобуса, ні бази. Хоча це життєво необхідно. Якщо ми хочемо вийти в Прем’єр-лігу, то без цього всього нема що робити там.

– Яким має бути бюджет клубу для того, щоб команда грала в Прем’єр-лізі і не «вилітала»?
– Чим вищий рівень чим вища зарплата у футболіста. Ніхто не прийде на зарплату в 20 тисяч і буде грати у вищій лізі. Там крім основної команди має бути молодіжна Ю-21 і Ю-19. Тобто треба утримувати три команди і три штаби тренерського складу. Окрім того є транспортні витрати. Потрібно десь близько ‘150-200 мільйонів у рік, щоб команда приймала участь в Прем’єр-лізі.

– Якщо команда бере участь під егідою ПФЛ і ФФУ, це безкоштовна опція чи команда має платити?

– Кожного року команда платить заявочний внесок. Цьогоріч заявочний внесок у першій лізі складає 132 тисячі гривень. У Прем’єр-лізі сума значно вища, хоча там є пули, які розподіляють між командами.

– Що ви маєте на увазі?
– Є телевізійні та рекламні кошти, надходження з УЄФА. Є якась допомога, але для того, щоб клуб існував це мізерна частка. Для того, щоб клуб був на самоокупності треба бути ФК «Динамо» або «Шахтар», які граючи в лізі чемпіонів отримують дивіденди, за кожну гру та за кожне набране очко отримують премію.

– Команда гарно грає вдома, вболівальники задоволені, але дивляться на трибуни нашого стадіону і питають коли вже все тут буде завершено.
– Наш стадіон – найбільший довгобуд в Україні, який будується уже 30 років і ніяк роботи не завершаться. Західна трибуна не здана в експлуатацію, сьогодні для цього потрібні дуже великі кошти.

– А в чиїй власності стадіон?
– Це комунальна власність. Колись фірма «Скорзонера» утримувала команду «Прикарпаття» і у 2012 році вона хотіла взяти стадіон в оренду на 50 років. Обіцяла його добудувати і утримувати команду. Але щось місто не знайшло спільної мови з фірмою і у 2012 році футбол в місті перестав існувати. І поки не було команди, на стадіоні ніхто нічого не робив. За останні три роки дуже багато зроблено, але не все можна побачити. Зроблена гідроізоляція, ремонт приміщень під трибунами та багато іншого. А все що наглядно для людей не зроблено. Його й нема сенсу робити, бо потрібно переробляти усю технічну інформацію, щоб дозволили ввести його в експлуатацію. А для цього потрібні великі кошти, близько 250 мільйонів гривень.

–Якщо команда потрапить в Прем’єр-лігу є обов’язкова заявка молодіжних та юнацьких команд. Зараз у клубі ведеться робота із юнаками?
– Звичайно. Минулого року була створена команда U-19, яка приймає участь в чемпіонаті України в першій лізі. Ці ж хлопці грають в команді «Прикарпаття. Тепловик». Також є команда U-18. Окрім того, у нас є договір зі школами про співпрацю. У цьому плані ми працюємо.

– Якщо батько хоче віддати свого сина в спортивну школу Прикарпаття. То куди йому звертатися?
– Ця школа знаходиться на території стадіону «РУХ», тож потрібно звертатися сюди. Тут є директор і головний тренер, вони нададуть всю потрібну інформацію.

– ФК «Прикарпаття» має фанатські традиції. Чи є у вас співпраця з фанатами?
– Ми співпрацювали, співпрацюємо і сподіваюсь, що будемо і надалі співпрацювати з фанатами, ультрасами. Велика честь і хвала тим хлопцям, які їдуть з нами. Люди витрачають свої кошти і свій час, щоб приїхати наприклад в Харків і підтримати свою команду.

– Тобто хлопці їдуть за свої кошти?
– Так. Ми тільки допомагаємо їм з квитками, виділили тут сектор і підтримуємо їх. Хоча деколи вони роблять прикрощі для клубу, які пов’язані зі штрафними санкціями. Це пов’язано з димовими шашками та петардами.

– Але ж красиво.
– Красиво, але на жаль це заборонено.

– Клуб уже штрафували за такі речі?
– Звичайно. Сума такого штрафу десь від 5 до 15 тисяч гривень.

– Скільки разів?
– Я не рахував, але сума назбиралася чимала. Найгірше покарання було тоді, коли нас позбавили гри на полі.

– Якби того хотілося чи ні, але клуб залежний від влади. Як ви ставитеся до політичної ситуації в Україні?
– Завжди всі говорили, що спорт має бути аполітичним. Тобто не зважаючи на різні партії спорт має існувати. Ми всі маємо поважати владу, якщо це волевиявлення народу отже ми всі за неї голосували.

– От вже минуло 100 днів роботи нового президента. Чи щось змінилося?
– Якщо чесно, то я вперше побачив, що голова ОДА прийшов на стадіон і цікавився інфраструктурою та де можна щось зробити.

– А Гончарук не цікавився?
– Він був двічі на футболі.

– Але допомагав грошима?
– Так влада допомагає. За це їм честь і хвала. Ми дуже раді, що обласна рада, обласна адміністрація та міська рада підтримують нас і розуміють, що футбол це не тільки спорт, а й соціальне явище. Ви подивіться тільки скільки людей приходить на наші матчі. У нас один з найкращих у Україні. В середньому приходить близько 3,5 тисяч людей. Політики не можуть зібрати таку кількість людей, а якщо й збирають то не завжди чесно, хтось йде за гречку чи за цукор. А тут люди йдуть і несуть свої гроші.

– За увесь період незалежності України, яка влада найбільше сприяла футболу?
– Якщо я не помиляюсь, то найбільше сприяли тоді, коли губернатором був Михайло Вишиванюк. Але ми розуміємо, що коли перша особа області любить спорт то буде його підтримувати. Футбол вчить націю рости здоровою. Зараз, в період гаджетів і телефонів дитину важко з дому витягнути. І коли дитина йде на футбол та півтори години побігає на свіжому повітрі то зовсім по-іншому працює її голова.

– Якщо команда буде в Прем’єр-лізі то необхідно близько 200 млн. Звідки взяти ці гроші? І чи взагалі є бізнес-план в команди?
– Звісно, бізнес-план є. Але без підтримки наших підприємців не зможе клуб існувати. На бюджетні кошти ми не можемо розраховувати. Бачимо, як змінюється наше місто і якщо ці кошти забрати, то люди не зрозуміють ні владу,ні когось іншого. Повинні бути інвестори які б могли вкласти гроші і тоді воно буде працювати.

– Які плани клубу на цей сезон?
– Ми вже оголошували перед сезоном, що наше завдання – це шосте місце. Хочу сказати, що цей рік буде тяжким. Ми почали сезон і бачимо, що команди приблизно одного рівня. Але перед командою стоїть завдання і вона буде йти до мети.

– Що б ви сказали своїм вболівальникам?
– Побажання єдине – підтримуйте нашу команду і надалі. Наші вболівальники найкращі в Україні, ми в цьому переконані. Ми бачимо їхню підтримку та любов. Так, вони справедливі – кричать «Ганьба!» коли хлопці не грають і в той же час підтримують в різний спосіб. Ми чуємо їхні овації після кожної гри, яким би не був результат.