МАТВІЇВ: “На даний момент «кістяк» команди визначився”
Головний тренер ФК Калуш – про початок підготовки, плани команди на збори й весняну частину сезону.
Він повернувся у ФК Калуш якраз напередодні виїзду до лідера. І в першому ж матчі на чолі команди, з якою працював ще на аматорському рівні, Степан Матвіїв досягнув чудового результату – перемоги 3:0. Тернопільській Ниві на той момент ця домашня поразка вартувала першого місця в Групі А Другої ліги…
Шість матчів до завершення осінньої частини ФК Калуш зіграв при новому-старому тренерові, але всі задуми Степана Матвіїва можуть бути втілені вже навесні – після фундаментальної роботи на зборах і власної селекції. Саме тоді зазвичай команда й стає твоєю…
Зі Степаном Олексійовичем ми обговорили враження від сучасної Другої ліги, різницю між тим Калушем, який він знав по аматорських змаганнях, і нинішнім, а також його зв’язок із Романом Григорчуком – відомим уродженцем Івано-Франківщини, з яким вони разом працювали в Чорноморці та Габалі.
– Степане Олексійовичу, цього тижня ФК Калуш розпочав підготовку. Якими застали своїх футболістів? Наслідків новорічного «олів’є» не довелося зганяти?
– Ні, все в порядку – люди повернулися з відпусток у нормальному фізичному стані. На жаль, є травмовані, які ще не працюють з нами – дехто ще з осінньої частини сезону. Але ми на них розраховуємо. В іншому ж все йде за планом, в перших кілька днів після початку роботи 28 січня почали втілювати те, що й хотіли зробити взимку.
– Було оголошено, що покидає команду воротар Злотар і повертається у львівський Рух після оренди півзахисник Габріель. Це всі втрати на сьогодні?
– Це вірна інформація, але скажу так – можливі різні варіанти. Наразі скажу, що, окрім цих гравців, жоден інший футболіст не виявив бажання покинути ФК Калуш». Всі на місці, окрім травмованих, тренуються й планомірно виконують завдання, щоб набрати бойову форму на весну.
– А яке посилення шукаєте?
– Хотілося б провести хорошу селекцію, поглибити склад і наростити конкуренцію. З кількома потенційними новачками ведуться перемовини. Плюс до того, на перегляді у нас знаходиться ще кілька молодих вихованців футболу Івано-Франківщини. Це також один із пріоритетів у нашій роботі – щоб побільше місцевої молоді залучити до організованого футболу.
– Відмотаємо час назад – до вашого дебюту. Повернення в ФК Калуш відбулося в надзвичайно важкий момент – коли випадало їхати до тернопільської Ниви. Як мотивували не дуже ще знайомих вам футболістів, що вони розгромили лідера?
– Я думаю, що, напевно, на той момент зійшлися всі позитивні фактори, які впливають на результат у футбольному житті. Так зірки зійшлися, це був наш день. По-перше, візит до лідера – це сама по собі мотивація. По-друге, прихід нового головного тренера – це подія, яка оживляє команду, десь хлопці хотіли переді мною та, в першу чергу, вболівальниками себе показати. По-третє, не буду приховувати, прекрасну гру наші футболісти видали. Можливо, зі сторони тернополян десь і була недооцінка – не маю права це стверджувати, якщо так – то й це зіграло нам на руку.
Найголовніше для мене, як для головного тренера, це навчити хлопців стабільно демонструвати свої гарні якості. Тож матч проти «Ниви» ми використали для аналізу, щоб підопічні побачили, на що вони здатні, якщо ретельно працювати.
– Ви провели заключних шість матчів 2019 року, і цього вистачило, щоб наштовхнутися на всіх трьох записних фаворитів – окрім тернополян, це ще Верес (виграли 2:1) і Полісся (програли 0:2). Якщо вважати лідерів «дзеркалом» дивізіону, то що можна сказати про сучасну Другу лігу?
– Я вам скажу, що у нашій “Групі А” кожна команда може видати таку гру, що навіть у лідерів іскри полетять. Сюрприз (особливо, неприємний) можливий від будь-якого суперника. Лідери – так, згоден з вами, якщо сприймати їх як показник сили ліги, то можна відзначити у них досвідчені склади, добротний підбір футболістів.
Але, що мене навіть більше вразило, навіть аутсайдери в Другій лізі (в усякому випадку, в нашій групі – так точно) здатні чинити опір. Пригадайте, як Чайка програвала в три голи в Житомирі й зуміла вирвати в гостях надвольову нічию! Група рівна, ми, на жаль, у трійку найкращих ще не входимо, але все зробимо, щоб поліпшити результати ФК Калуш у весняній частині сезону.
– А що керівництво говорить про завдання?
– Наше завдання – поліпшити боєздатність команди, сформувати амбітний колектив, вдосконалити нашу гру. І в кожному турі здобувати позитивний результат. А вже в кінці чемпіонату перерахуємо очки. Зараз гравцям навіть нема причин щось підраховувати, думати про якісь конкретні місця – залишається всього лише 10 турів, за цей час треба віддати всі сили й виступити так, щоб серйозно змінити своє турнірне положення та, найголовніше, значно покращити гру. Тільки в випадку прогресу команди, кожного гравця, в майбутньому можна буде говорити про якісь серйозні амбіції. Наше керівництво націлює колектив на гру, яка сподобається вболівальникам. Погоджуся: тільки в такому випадку прийде й результат.
– Справді, Друга ліга – рівна. Але рівна в силі чи в слабкості? Адже є немалий відсоток команд, де затримують зарплату чи преміальні (і в цій лізі їх найбільше), є проблема з інфраструктурою, у багатьох клубів комплектація проводиться за залишковим принципом… Чи не все так погано?
– Все-таки, в кожній лізі є свій рівень. У Другій лізі він – свій, і я не сказав би, що він надто змінився в гірший бік за останнє десятиліття. Інша справа, що є клуби, які можуть дозволити собі запрошувати футболістів, що пройшли Favbet Лігу, збірні та єврокубки – вони й роблять різницю в багатьох випадках. У нас у групі дійсно більше «самородків», гравців місцевих, молодих. Це непогано.
Щодо інфраструктури та матеріально-технічної бази, то я би не сказав, що Друга ліга дуже суттєво відрізняється від, скажімо, Першої. Так, десь є певні проблеми – в окремих командах, але, наскільки доводиться чути, в Групі А наразі настільки проблемних команд, щоб на кону стояло саме життя клубу, нема. Так, трапляються труднощі. Але, приміром, такого, щоб у нас у групі хтось стояв на межі зникнення, я не чув.
– ФК Калуш укомплектований гравцями, які так чи інакше пройшли школу клубів Favbet Ліги, а також один із етапів підготовки планує за кордоном. Це для нижчих ліг ознака фінансового благополуччя. Так і є?
– У нас у клубі все виконується – і якщо й буває, як-то кажуть, зарплата один день туди – один день сюди, то нічого більшого за це. Вдячні керівництву за стабільність ФК Калуш. Це допомагає працювати й щось планувати.
– А як взагалі розпланували підготовку?
– Два збори на місці, в Моршині, та третій – ближче до весняної частини сезону – в Туреччині. Наразі працюємо в чудових умовах у Моршині – на базі стрийської Скали. На жаль, цей клуб припинив виступи на всеукраїнському клубі – ніхто не підставив плече Миколі Кмітю, хоча те, що він створив, мало мінімум у Другій лізі, а краще в Першій перебувати. Мені це особливо боляче, адже я родом із Стрийщини. Але по собі клуб залишив прекрасну інфраструктуру. Ось уже кілька днів тут знаходимося, тренуємося на нормальних полях – на разі на синтетичних, але знаю, що тут і трав’яні в порядку.
– А як у Калуші з інфраструктурою? Чи змінилося за час вашої відсутності щось?
– Наш президент багато зусиль доклав, щоб повернути клуб на професіональний рівень. Але при цьому зараз веде роботу й задля покращення інфраструктури. Я чув, що є намір будувати поля зі штучним покриттям, а також розвивати клубну академію. Це все – зусилля однієї людини, і дуже добре, що у ФК Калуш є така особистість, як Андрій Білецький.
– Про кадри. Після повернення застали в команді когось із тих, з ким позаторік працювали в ФК Калуш?
– Напевно, це Драган, Олевич і Гончар.
– До чого веду: які, загалом, у вас враження від оновленої калуської команди?
– На даний момент «кістяк» команди визначився, і я цих гравців хотів би залишити. Я мушу дати шанс тим футболістам, яким з різних причини мало ігрової практики надавалося восени. У когось були травми, у когось – дискваліфікації. Зараз маємо на них подивитися, чи вони тягнуть загальний рівень, чи можуть ще прогресувати. Буду дуже радий, якщо нам вдасться досягти поліпшення гри за рахунок внутрішніх резервів – тобто, підвищення рівня вже наявних футболістів. Але селекція не завершується ніколи – скажу так, що ми постійно в пошуку і якщо знайдемо гравців, які підійдуть під наш стиль і зможуть посилити ФК Калуш, то обов’язково будемо шукати можливість підсилитися ними.
– У вас відразу кілька екс-карпатівців – як Сениця, Савошко, Лебідь, Ременюк. Вони – ваші, чи належать львівському клубу?
– Так, вони на постійній основі в Калуші. На контракті з клубом, як і більшість інших гравців.
– Вам доводилося очолювати команду по ходу сезону, тоді було не до комплектації як складу, так і власного штабу. З ким зараз працюєте?
– Залишилися ті ж люди, що й були – ми з ними працювали до кінця 2019 року, вони справлялися зі своїми обов’язками, тож ми знайшли спільну мову. Це Василь Качур, Петро Лесів і Павло Блажаєв, який працює з воротарями.
– Чимало років ви пропрацювали разом із Романом Григорчуком – як у Чорноморці, так і в Габалі. Чи підтримуєте контакт?
– Безперечно. Як ви знаєте, Роман Йосипович розірвав контракт із казахстанським ФК Астана за обопільною домовленістю. Ми постійно спілкуємося. Про що? Звичайно, про футбол. Український, закордонний – загалом, про розвиток. Думаю, такий тренер, як Роман Григорчук, не залишиться без уваги президентів клубів чи то України, чи то Європи. Наразі він має час відпочити, зробити собі невеличку перерву, але це футбольна людина, весь час, постійно, ведуться з ним переговори щодо працевлаштування.
Якби в добі було не 24 години, а 34, то він би весь цей час також присвячував би футболу. Кажу це не тільки тому, що ми дружимо, а тому, що бачу, як він ставиться до гри. Куди б він не приходив – завжди давав серйозні результати, що підтверджує серйозність його тренерської діяльності.
– Ви зараз працюєте в рідній області Григорчука; чи є, можливо, якісь поради від нього про місцевих талантів?
– Все-таки, Роман Йосипович зараз живе в Одесі, багато років працював за кордоном. Тому з ним є сенс говорити, думаю, про футболістів значно іншого класу;) Але якщо говорити про мене – то ціную наші бесіди з ним, я маю своє бачення футболу, він – своє, але по більшості ми однодумці, тому завжди цікаво з ним зіставити свої враження, обговорити якісь футбольні питання. Наше спілкування дає мені поштовх вперед.
– А як щодо такого футболіста, як форвард Ярослав Матвіїв? Чи можливе його повернення в ФК Калуш?
– Ви знаєте, у нас була серйозна бесіда, я знаю, що в нього все ще є зацікавленість у футболі. Але наразі він працює в Києві, в приватній школі, виховує молоде покоління. Отримав тренерську ліцензію «С», хоче прогресувати й бачить себе на тренерській стезі. Тож, думаю, свій вибір він зробив і стати тренером у нього має вийти. Так, він на високому рівні не грав, але прогресує як молодий спеціаліст. Має контакт зі своїми учнями, може щось показати на власному прикладі. Запитує в мене поради, я завжди йду йому назустріч, підказую.
– Формат Другої ліги з трьома колами вам подобається?
– Ви знаєте, не я його приймав і був він до мене. Я приймаю правила турніру, в який приходжу працювати. Одне найголовніше – щоб усі були в рівних умовах, а задекларований регламент дотримувався. От і все.
– А ваша нинішня команда?
– Так, подобається. У нас молода команда, хлопці добре навчені, можуть знайти себе в футболі, якщо захочуть і будуть наполегливо працювати. Кажу їм, що все в їхніх власних руках: «Цього не Степан Матвіїв від вас вимагає, а сучасний футбол!» Мені імпонує, що гравці відповідально ставляться до тренувань, а мені хочеться, щоб вони скоріше прогресували й не затримувалися надовго на одному рівні, а розвивалися. Перед кожним гравцем повинні стояти амбітні завдання: єврокубки, збірна, найвищий дивізіон. Чому б не постаратися досягти такого рівня й нашим футболістам ФК Калуш?
Артур Валерко, Sportarena
